Перейти до основного вмісту

Публікації

[books] Чи мріють андроїди про електричних овець? Філіп. К. Дік

Сюжет:
Коли Рік Декард, мисливець за головами, отримує завдання ліквідувати групу андроїдів «Нексус-6», що нелегально проникли на планету Земля, він сприймає це як подарунок долі, як свій шанс врешті-решт втілити заповітну мрію свого життя – стати власником справжньої живої тварини. Однак у цьому похмурому постапокаліптичному світі ніщо не є настільки простим, як видається, і місія Декарда швидко перетворюється на кошмарний заплутаний калейдоскоп подвійної гри та обману, де мисливець, сам того не помічаючи, поступово перетворюється на здобич В рамках проекту #КнигиUA пропонуємо відгук на книгу "Чи мріють андроїди про електричних овець?" Філіпа К. Діка, яку було видано проектом "Komubook" 
Останні дописи

Я знаю, що ти прийдеш.....

Я знаю, що ти прийдеш. Дзвінким сміхом увірвешся в моє життя і зміниш його назавжди. Я знаю це, тому що ми вже пов’язані всіма силами Всесвіту, попри час, простір, плетеницю минулого й майбутнього, попри дійсне й бажане, бо це наше з тобою призначення. 
Я знаю, що ти прийдеш – і межі мого світу стануть ширшими втричі. Одна душа обирає іншу, щоб через неї відвідати цей світ і здійснити вищий задум. Одне за одним ми приходимо сюди, тож я знаю, що ти вже готуєшся до цієї подорожі. І знаю, що ти обираєш мене. 
Я знаю це, бо ти вже живеш у моєму серці, у безмежжі людських почуттів, у кольоровому океані людської душі. Я знаю, що ти прийдеш, і вже ніколи, ні в цій реальності, ні в іншій, я не буду сама, а ти завжди будеш зі мною. 
Я знаю, що ти прийдеш. Відкриються нові смисли, завершаться старі програми, зруйнуються бар’єри й подолаються усі страхи – мої й твої. Я знаю, тобі страшно теж, тому ти й не поспішаєш. Це бентежить, сковує й навіює сумніви «чи варто?». Варто! Бо ми крок за кроком …

На смітник, або як зіпсувати собі вечір

П'ятниця - завжди маленьке свято, а коли п'ятниця - ще й День знань, то не святкувати такий визначний день просто гріх. Саме таким же грішним ділом ми з Рибалка Олександр вирішили затишно вдома поїсти суші від новоспеченого у нашому місті кафетерію Festival Sushi. Не вийшло. Ні затишку, ні смачності, ні, тим паче, свята.
Принцип роботи цього кафетерію - суші за помірними цінами. Замовляти потрібно за телефоном, довго чекати і приходити за своїм замовленням самостійно. Ми зробили своє замовлення о 16-57 вечора. Два сети: "Філадельфія" та "Акційний". Час видачі - 21-00. Ціна 314 гривень. Це - з урахуванням набору із соусом.

У зливу й на велосипеді на чітко зазначений оператором прийому замовлень час попрямував Олександр по наші суші. Приходить, а його немає. Хамство працівників вразило.
Спочатку працівниця закладу без бейджика, не звертаючи уваги на відвідувачів, спиною до прилавку перевіряла чеки замовлень. 
Коли врешті пані завершила цю справу, виявилося, щ…

Пролітаючи над Кіношотом

Передмова від СК: Коли отримав цей текст від Галки то я довго думав... Адже все таки маю маленьке відношення до Кіношоту.. З іншого боку, в свій час пообіцяв Галці, що її тексти будуть публікуватися без редагування і правок.. і всі.. Ось добре все подумався викладаю цей текст і пішов багато думати

Давно Черкаська Галка не вилітала в люди. А тут як вилетіла, так аж приземлилася серед режисерів, кіноманів і просто звичайних черкаських гав. Черкасами гудів фестиваль кіно. Ну, як кіно, полукіно, я б сказала, бо ж крутили короткометражки. Ага, да, я тож спочатку прикола не зрозуміла. Проте. Виявляється в Че таке полюбляють, ба більше – таке полюбляють і в Україні, і за кордоном. Це підтверджують фільми, які безупинно крутили: то в музеї краєзнавчому, то в Долині троянд. Так ото відбувався, кажись уже вдруге, Черкаський «КіноШот». Воно і в назві – кіно і постріл. Тіпа стрєльнули, но бистрєнько. 
Зібралися на фест, значить, одні слівки нашого міста. Та такі слівки, знаєте, які трішечки в кав…

У Черкасах показуватимуть «Думки вголос»

«Майстерня Актуальної творчості» запрошує на екслюзивну виставу «Думки вголос». Автор та актор - Олег Телятник. Театральне дійство обіцяє затишну атмосферу та інтерактив із глядачем.

Олег Телятник, учасник «Майстерні Актуальної Творчості» та автор вистави зауважує, що «Думки вголос» - це частково автобіографічна вистава, кожне слово просякнуте історією та особистими переживаннями. «Думки вголос» - то ніби сучасний блог, проте його потрібно не читати, а слухати і відчувати.
Переглянути душевну та атмосферну виставу від Олега Тетятника можна вже цієї суботи, 20 травня, о 19-30. Місце зустрічі незмінне - Черкаський обласний краєзнавчий музей. Вартість квитка 50 грн. Детальніше – за телефоном (098) 403-39-67 і (063) 801-32-83.
Прес-служба Майстерні Актуальної Творчості

Конкретна розмова авторів позаду ігор «TheWitcher» та «Metro 2033»

Відьмацький романіст Анджей Сарковський каже, що він нічим не завдячує іграм, проте автор «Метро 2033» Дмитро Глуховський вважає, що ігри зробили їх обох.
Серії фантастичних (звісно, доволі різних) романів «Відьмак» та «Метро» поділяють спільну східноєвропейську культурну спадщину, а також успішну подорож з м'якої політурки на наші екрани — вже як телесеріали, відеоігри і, у перспективі, кінофільми. Проте письменники, що стоять за ними, не могли би бути більш різними, ніж є.

Про книгофест

Шо Галка вам розкаже про Черкаський книжковий фестиваль. Ну, добре, що хоч шось шевелиться, рухається і намагається в нашому місті. Канєшно, трохи гамірно, музичка не в тєму, книжкові розкладки, схожі на прилавки для кросвордів, штовханина… Тіпічний ринок. Проте.
Гості приїхали поважні, ані на грамульку (прастігоспаді) не зазнані, майстер-класи цікаві, лекції теж. Даже якесь видання там влаштувало книжковий марафон, тому тих поважних гостєй тягали туди-сюди, але шо поробиш – піар, а піар – то важно. Та і нічьо, пробігтися між розкиданими локаціями фесту до камєри і назад – не так уже і далеко й важко. 
Бачила я там і громадських діячів, і активістів, і викладачів, і студенти втіхаря шепталися, що замість пар оце на три дні щастя їм привалило, і журналістів набігло багато, і бомонд місцевий раз через раз заглядав. Вопшем, порожньо не було. Народ книги скуповував, як дурний, потім мірялися в кого більший, ой, більше.
Десь колись організатори казали, що Черкаси – біла пляма на мапі куль…