Перейти до основного вмісту

Публікації

Рятуйте, бльогєри!!!

Давно Невідома Черкаська Галка не вилітала на події. То замело, то залило, то знеструмило. Зимувала так, ніби востаннє, їй-Бо. Звісно, тішили і душу, і саркастичний мозг фестивалі як-то зимовий «Гайдафест», концерти там усілякі, зустрічі з авторами відомими й не дуже. Проте не залишили надто сильного сліду в душі, нє. Місто пульсувало дивними відбраціями, що й аналізувати прискіпливо нічого. Проте, спраглу душу прабуділі бльогєри. Інакше, по-людські і без граматичних помилок, цих людей назвати не можу.
Експерти з усіх усюд і галузей, фахівці із блогінгу, харчування, візажу, юриспруденції і навіть із правильного прибирання екскрементів за домашніми улюбленцями. Всьо, шо думаєш непосільнім думанням – всьо пиши у ФБ, інсту, тві і, господи прости, в усі дірки й закутки бездонної мережі Інтернет. Ну, а що – все стерпить. Мережа – так, а ми? Галка, власне, вже ледь витримує, трясця.
Куди не плюнь, не гавкни й не каркни – скрізь бльогєри, які, до всього, ще й не просто блогують, а ще й навча…
Останні дописи

[books] Чи мріють андроїди про електричних овець? Філіп. К. Дік

Сюжет:
Коли Рік Декард, мисливець за головами, отримує завдання ліквідувати групу андроїдів «Нексус-6», що нелегально проникли на планету Земля, він сприймає це як подарунок долі, як свій шанс врешті-решт втілити заповітну мрію свого життя – стати власником справжньої живої тварини. Однак у цьому похмурому постапокаліптичному світі ніщо не є настільки простим, як видається, і місія Декарда швидко перетворюється на кошмарний заплутаний калейдоскоп подвійної гри та обману, де мисливець, сам того не помічаючи, поступово перетворюється на здобич В рамках проекту #КнигиUA пропонуємо відгук на книгу "Чи мріють андроїди про електричних овець?" Філіпа К. Діка, яку було видано проектом "Komubook" 

Я знаю, що ти прийдеш.....

Я знаю, що ти прийдеш. Дзвінким сміхом увірвешся в моє життя і зміниш його назавжди. Я знаю це, тому що ми вже пов’язані всіма силами Всесвіту, попри час, простір, плетеницю минулого й майбутнього, попри дійсне й бажане, бо це наше з тобою призначення. 
Я знаю, що ти прийдеш – і межі мого світу стануть ширшими втричі. Одна душа обирає іншу, щоб через неї відвідати цей світ і здійснити вищий задум. Одне за одним ми приходимо сюди, тож я знаю, що ти вже готуєшся до цієї подорожі. І знаю, що ти обираєш мене. 
Я знаю це, бо ти вже живеш у моєму серці, у безмежжі людських почуттів, у кольоровому океані людської душі. Я знаю, що ти прийдеш, і вже ніколи, ні в цій реальності, ні в іншій, я не буду сама, а ти завжди будеш зі мною. 
Я знаю, що ти прийдеш. Відкриються нові смисли, завершаться старі програми, зруйнуються бар’єри й подолаються усі страхи – мої й твої. Я знаю, тобі страшно теж, тому ти й не поспішаєш. Це бентежить, сковує й навіює сумніви «чи варто?». Варто! Бо ми крок за кроком …

На смітник, або як зіпсувати собі вечір

П'ятниця - завжди маленьке свято, а коли п'ятниця - ще й День знань, то не святкувати такий визначний день просто гріх. Саме таким же грішним ділом ми з Рибалка Олександр вирішили затишно вдома поїсти суші від новоспеченого у нашому місті кафетерію Festival Sushi. Не вийшло. Ні затишку, ні смачності, ні, тим паче, свята.
Принцип роботи цього кафетерію - суші за помірними цінами. Замовляти потрібно за телефоном, довго чекати і приходити за своїм замовленням самостійно. Ми зробили своє замовлення о 16-57 вечора. Два сети: "Філадельфія" та "Акційний". Час видачі - 21-00. Ціна 314 гривень. Це - з урахуванням набору із соусом.

У зливу й на велосипеді на чітко зазначений оператором прийому замовлень час попрямував Олександр по наші суші. Приходить, а його немає. Хамство працівників вразило.
Спочатку працівниця закладу без бейджика, не звертаючи уваги на відвідувачів, спиною до прилавку перевіряла чеки замовлень. 
Коли врешті пані завершила цю справу, виявилося, щ…

Пролітаючи над Кіношотом

Передмова від СК: Коли отримав цей текст від Галки то я довго думав... Адже все таки маю маленьке відношення до Кіношоту.. З іншого боку, в свій час пообіцяв Галці, що її тексти будуть публікуватися без редагування і правок.. і всі.. Ось добре все подумався викладаю цей текст і пішов багато думати

Давно Черкаська Галка не вилітала в люди. А тут як вилетіла, так аж приземлилася серед режисерів, кіноманів і просто звичайних черкаських гав. Черкасами гудів фестиваль кіно. Ну, як кіно, полукіно, я б сказала, бо ж крутили короткометражки. Ага, да, я тож спочатку прикола не зрозуміла. Проте. Виявляється в Че таке полюбляють, ба більше – таке полюбляють і в Україні, і за кордоном. Це підтверджують фільми, які безупинно крутили: то в музеї краєзнавчому, то в Долині троянд. Так ото відбувався, кажись уже вдруге, Черкаський «КіноШот». Воно і в назві – кіно і постріл. Тіпа стрєльнули, но бистрєнько. 
Зібралися на фест, значить, одні слівки нашого міста. Та такі слівки, знаєте, які трішечки в кав…